Кожне місто, як і людина, має свій особливий “характер”, “настрій”, якщо бажаєте – “морально-психологічний стан”. Відомо, що у людини ці поняття є динамічними, залежними від багатьох змінних, які переплітаючись і накладаючись одне на одне, створюють врешті решт відповідне самопочуття. А скільки чинників впливають на соціальний настрій цілого міста, навіть такого компактного, як Славутич?! Відомо, що місто атомників, завдячує своїй появі на світ зірці на ім’я Чорнобиль. Саме після трагічних подій, що відбулись 22 роки тому, новозбудований Славутич став гостинною домівкою для працівників відновленої Чорнобильської атомної електростанції. З тих пір він живе своїм особливим життям, що має злети і падіння, зневіру у майбутнє і піднесення...
На початку 90-х, у перші роки створення міста соціально-психологічний стан громади монопрофільного Славутича визначався переважно роботою містоутворюючого підприємства – Чорнобильської атомної. Станція забезпечувала дві третини дорослого населення високооплачуваними робочими місцями, високим рівнем соціальних послуг, створювала усі умови для відпочинку, розвитку дітей і молоді. В місті проводилось багато культурно-розважальних заходів, жителі були впевнені у завтрашньому дні, панували оптимістичні настрої, навіть попри рішення Верховної Ради України у 1992 році щодо припинення експлуатації станції.

Разом з тим, міська влада вже тоді зрозуміла, що і економіка міста, і, як наслідок, соціально-психологічний стан міської громади не повинен залежати від єдиного джерела. Саме в ті часи Славутич узяв курс на диверсифікацію виробництва. Як виявилось, змінити громадську свідомість вельми складно: лише найвідчайдушніші славутичани поринули у незвіданий світ бізнесу і започаткували власну справу. Ці паростки підприємницької активності заклали основу для майбутнього становлення бізнесового середовища Славутича.

Паралельно розвивалась соціальна сфера. Так, Славутич став одним з небагатьох міст України, де у 1994 році за ініціативи міської влади створено Соціально-психологічний Центр. Засновники установи – Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Київська обласна державна адміністрація. Подібні соціально-психологічні організації діють також в Бородянці, Боярці, Іванкові та Коростені – населених пунктах, які вражені “Чорнобилем”.

14 років тому у Славутич на запрошення міського голови В.П. Удовиченка приїхали молоді спеціалісти: директор Центру Віктор Одиниця, психологи Валентина Одиниця, Олександр Линкевич та Юрій Акименко. Саме вони й розпочали інноваційну діяльність зі створення Соціально-психологічного Центру. З моменту відкриття ця організація виконує функції міської служби, яка надає жителям міста і регіону соціальну та психологічну допомогу, психотерапевтичні та консультативні послуги, а також об’єктивну інформацію щодо найрізноманітніших аспектів подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Діяльність установи обумовлена наступними чинниками:

- Складною екологічною ситуацією в регіоні та місті, віднесеної відповідно до 3-ї та 4-ї категорій радіаційного забруднення;
- Особливим статусом жителів Славутича, близько 70 % яких мають статус постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС;
- Складними умовами діяльності значної частини працездатного населення, що працює в екстремальних умовах (“Об’єкт “Укриття”, ЧАЕС, підприємства 30-кілометрової зони відчуження);
- Демографічним складом населення, близько третини якого складають діти та підлітки віком до 18 років.

Фахівці Центру надають послуги відвідувачам усіх вікових категорій – від дітей, підлітків до дорослих. Серед основних форм роботи можна відзначити: індивідуальні консультації фахівців з психологічних проблем, навчальні семінари та тренінги, різнопланові масові заходи (тематичні виставки, конкурси, свята), розвиваючі заняття для дітей, клубна діяльність, служба екстреної допомоги “Телефон довіри”, соціологічні дослідження, круглі столи, розробка та видання тематичних буклетів та інформаційних матеріалів тощо.

При Соціально-психологічному Центрі діє Кризове відділення, в якому отримують допомогу ті, хто опинився в травмуючій ситуації (проблеми алкоголізму та наркоманії, ігорна залежність, сімейне насильство, втрата близьких, спроби самогубства тощо).

Діяльність Соціально-психологічного Центру завжди спирається на актуальні потреби жителів міста, психологічний стан яких залежить від чисельних об’єктивних чинників сучасного життя.

Зокрема, підписання у 1995 році Меморандуму про взаєморозуміння щодо дострокової зупинки Чорнобильської АЕС між Україною та країнами Великої Сімки стало для славутичан громом з ясного неба. Проте багато хто і тоді не до кінця вірив у те, що вирок “зупинити ЧАЕС до 2000 року” буде приведено у дію. Ілюстрацією подібних настроїв відображують результати ділової гри з розробки Програми розвитку м. Славутича за участю членів громади, яка проведена психологами Центру у 1995 році. Учасники заходу навіть не розглядали варіант розвитку міста із зупиненою станцію... Ця тенденція спостерігалась і у громадській думці: наявність проблеми закриття ЧАЕС у березні 1995 року визнавало лише 1, 8 % опитаних славутичан.

Між тим міська влада продовжувала політику диверсифікації економічної і соціальної сфери Славутича, розвиток підприємництва спираючись на соціально активних славутичан. І жителі міста відповідали високим рівнем довіри до владних структур. Так проведені протягом 1994 – 2000 років Соціально-психологічним Центром соціологічні дослідження засвідчили високий рівень довіри населення Славутича до влади (80 % опитаних славутичан довіряли міській владі, ще 10 % не змогли визначитись. При цьому роботу міського голови позитивно оцінили 85 – 88 % опитаних).

Період з 1996 по 2000 роки характеризувався зростанням занепокоєності славутичан своїм майбутнім, майбутнім дітей, долею міста і станції. У ці роки дані питання міцно утримували першість у тривогах Славутицької громади: від 32 до 42 % опитуваних визнавали їх найголовнішими у житті. У той же час більшість жителів міста були орієнтовані на захист своїх соціально-економічних інтересів власноруч, а не сподівались на дії держави та міжнародних інституцій.

Рівень переживань відносно дострокового закриття ЧАЕС досягнув свого апогею у кінці 2000 початку 2001 року. Цей період став моментом істини для соціального самопочуття міської громади, яка, незважаючи на усю трагічність ситуації, песимістичні прогнози експертів, вистояла і продовжувала свій розвиток в нових соціально-економічних умовах. Дехто не витримавши психологічного напруження виїхав з міста. Разом з тим, ті, хто залишився, з новими силами створювали власне майбутнє і майбутнє Славутича. Можна сказати, що славутичан в цей час об’єднав девіз “Будуємо власне майбутнє разом”.

Саме у цей період важливість діяльності Соціально-психологічного Центру в житті Славутича значно зросла. За період 2001 – 3 квартал 2008 року фахівцями надано більш ніж 15 тис. індивідуальних консультацій, проведено 112 соціологічних досліджень (опитано майже 24 тис. респондентів), написано 231 інформаційну статтю та випущено 40 тематичних буклетів. Всього за ці роки зареєстровано близько 120 тис. звернень громадян до спеціалістів установи.

Необхідно зазначити, що на початку третього тисячоліття Славутицька громада паралельно вирішує і питання, пов’язані із закриттям Чорнобильської АЕС, і проблеми прийняття у комунальну власність, ефективного утримання, реформування в нових ринкових умовах та розвитку соціальної інфраструктури міста. При цьому Славутич чи не найпершим в Україні став на цей шлях. Складність питань, які потрібно вирішувати потребували інноваційних підходів. Ось тут і знадобився колективний інтелект Славутицької громади, думка та конкретні справи багатьох соціально активних славутичан.

Саме тому міська влада намагається максимально залучити кожного жителя Славутича до прийняття та реалізації управлінських рішень, бо хто як не самі славутичани знають, яким повинно стати іх місто у найближчому майбутньому. Серед механізмів залучення населення до управління містом багаторічна робота Громадської ради з розвитку міста, регулярне проведення громадських слухань і круглих столів з найактуальніших питань життєдіяльності Славутича, моніторинг соціально-психологічного стану міської громади.

За останні роки міська влада Славутича за активної участі громади впровадила комплексну систему управління якістю соціальних послуг за стандартом ISO 9001:2000, що дозволило підняти рівень надання послуг територіальній громаді у виконавчій, соціально-економічній та житлово-комунальній сферах. Ці зусилля відзначені відповідним сертифікатом та дипломами на загальнодержавному рівні.

Не залишились поза увагою і питання моралі. У 2007 році міська рада Славутича після загальноміського обговорення затвердила “Кодекс етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного управління Славутицької територіальної громади”. До команди однодумців, що працювала над розробкою Кодексу, входили і фахівці Соціально-психологічного Центру, які прагнули відобразити в його змісті погляди жителів міста.

Даний документ став потребою часу і покликаний сприяти створенню добротних і якісних умов життя, зміцненню доброзичливих взаємин славутичан, здійснення добросовісного і ефективного управління міською владою.

Філософія Кодексу пронизана думкою, що “все починається, відбувається і закінчується у сфері людських стосунків”. Саме тому для славутичан надважливо дотримуватись норм етики і моралі, серед яких провідне місце займають: людяність, патріотизм, духовність, культура людських взаємин, чесність, ефективність, відповідальність.

В даний час Соціально-психологічний Центр разом з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями Славутича проводить роботу із впровадження Кодексу етики у життєдіяльність.

Тільки за умов реалізації закріплених у цьому документі цінностей територіальна громада міста зможе розраховувати на свою конкурентноздатність в реаліях сучасного життя.